20-го липня почесна гостя ювілейного ОМКФ – французька акторка Катрін Деньов провела творчу зустріч.

Впродовж фестивалю гості мали змогу побачити міні-ретроспективу трьох найзнаковіших фільмів за участю Катрін Деньов. На церемонії Закриття 10-го ОМКФ акторка отримала головну нагороду фестивалю “Золотого Дюка” за внесок у кіномистецтво”

«У мене було звичайне дитинство. Моя мама познайомилася з татом, коли була дуже юною. Пізніше вона припинила працювати, адже в родині 4 дочки. Дитинство я провела з сестрами. Не можу сказати, що тоді щось вплинуло на моє рішення стати акторкою».

«Щиро кажучи, в кіно я потрапила випадково. Моя сестра була акторкою і одного разу запропонувала мені прийти на проби до фільму, в якому хотіла зніматися вона. Так усе й почалося. Згодом я познайомилася з Жаком Демі та знялася в «Шербурзьких парасольках». До цього я не була впевнена, чи хочу залишитись у цій професії».

«Коли мені пропонують зіграти у фільмі, я більше звертаю увагу на сюжет та історію, ніж на саму роль. Якщо сюжет мені здається цікавим, я можу погодитися зіграти і другорядну роль».

«Я не працюю над роллю сама. Цим ми зазвичай займаємося разом із режисером. Я взагалі мало часу приділяю репетиціям перед зйомками, а вже на них часто перечитую сценарій. Звісно, коли ти працюєш над роллю, ти дуже багато свого віддаєш персонажу. Мені здається, що дуже важливо бути своєю героїнею, а не здаватися».

«Мені важко сказати, як саме змінилася моя кар’єра після зйомок у фільмі «Останнє метро», але він точно з’явився у потрібний момент. Франсуа Трюффо написав цю роль для мене. Він одразу задумав її, як роль жінки, яка має зобов’язання. Звичайно, сценарій був прекрасний і фільм очікувано отримав успіх. Тож після цього мої наступні ролі були певного спрямування».

«Мій досвід роботи з режисером Хірокадзу Корееда був оригінальним. Я ще сама не бачила фільму. Режисер не знає ніякої мови, окрім японської. Тож навіть за дрібними питаннями потрібно було звертатися до перекладачки. Це був дійсно унікальний досвід, коли ти постійно намагаєшся щось зрозуміти з невербальних речей».

«Я б не змогла скласти список із найкращих фільмів, в яких я знімалася. У мене трохи інша прив’язаність до них, ніж у глядачів. Деякі картини дуже багато означали для мене, але не мали успіху, у тому числі й комерційного».

«Коли в мене немає зйомок, я маю дуже простий і природний стиль життя. Я зустрічаюся з друзями, читаю газети, адже зазвичай на це ніколи не вистачає часу. Можу прогулятися по своєму району. Я там живу дуже давно і без проблем можу це зробити. Іноді також у своєму районі відвідую кінотеатр. І на ринок можу сходити».

«Мене по життю веде моя допитливість. Мені цікаво все навколо: живі істоти, природа. Я дійсно дуже допитлива і, думаю, що саме це було вирішальним при прийнятті різних рішень впродовж життя».

«Єдине, що я можу порадити молодим акторам – покладатися на свої відчуття і довіряти своєму смаку. Будьте наполегливі, адже наразі все більше людей хочуть займатися кіно або театром. Ми не можемо бути впевнені, що досягнемо успіху, тому нам має подобатися шлях, яким ми рухаємося».